1. Словник української мови в 11 томах

храп

ХРАП¹, а, ч. Нижня й середня частина перенісся тварини (перев. коня).

В стомленій уяві Сопілки зринало все бачене за день — то хвилясті зграї пекінських качок, то роздутий храп могутнього огиря Казбека (Донч., VI, 1957, 232);

На бігу Козаков метнув нищівний погляд на Македона і люто вхопив свого рисака за храп (Гончар, III, 1959, 436).

♦ Ма́ти храп на кого: а) сердитися на когось.

Каже, же на нього отаман має храп (Сл. Гр.);

б) важитися, зазіхати на когось, щось.

Вони мали храп на тих коней.

ХРАП², у, ч., розм.

1. Те саме, що хропі́ння.

Йон довго не міг заснути.. Він все чогось чекав, немов усе прислухався, його дратував смачний храп і сон Маріцци (Коцюб., І, 1955, 266);

Було тихо, тільки чулося, як хто хропе: од дитячого швиденького сопіння.. до грубого храпу свекрухи (Григ., Вибр., 1959, 114);

Одарка вже добігла до свого двору, як почула за собою конячий храп (Ле, Вибр., 1939, 119);

В цю мить цілком несподівано переляканий храп усього табуна коней підхопив на ноги бійців (Сміл., Зустрічі, 1936, 91).

2. Те саме, що хрипі́ння.

— Дай мені…— йому важко говорити. Слова вилітають з його вуст з поривчастим храпом,— дай мені сказати перед смертю кілька слів (Довж., І, 1958, 102).

ХРАП³, а, ч.

1. Пристрій для піднімання вантажів.

2. Упор для зупинки або регулювання рухомих частин механізму.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. храп — Нюх; мати храп: важитися, зазіхати на що [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. храп — храп 1 іменник чоловічого роду у тварин; у машинах храп 2 іменник чоловічого роду хропіння розм. храп 3 іменник чоловічого роду пристрій Орфографічний словник української мови
  3. храп — ХРАП – ХРАПА Храп1, -а. Нижня й середня частини перенісся тварини (переважно коня). Козаков метнув нищівний погляд на Македона і люто вхопив свого рисака за храп (О.Гончар). Храп2, -у, розм. Хропіння, хрипіння. Літературне слововживання
  4. храп — ХРАП¹, а, ч. Нижня й середня частина перенісся тварини (перев. коня). В стомленій уяві Сопілки зринало все бачене за день – то хвилясті зграї пекінських качок, то роздутий храп могутнього огиря Казбека (О. Словник української мови у 20 томах
  5. храп — храп 1. лють (ст) 2. бажання, прагнення (ст) ◊ ма́ло хра́па нема бажання, жаги (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. храп — I -а, ч. 1》 Нижня й середня частина перенісся тварини (перев. коня). 2》 Претензія, злоба. Мати храп на кого — а) сердитися на когось; б) важитися, зазіхати на когось, щось. II -у, ч., розм. 1》 Те саме, що хропіння. 2》 Те саме, що хрипіння. III -а... Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. храп — ма́ти храп, фам. 1. на кого. Сердитися, злоститися на когось. Каже, же (що) на нього отаман має храп (Сл. Б. Грінченка); Тільки краєм ока я його (майстра) бачив, а одразу ж зненавидів так, що, мабуть, і сам мій батько не мав на нього такий храп... Фразеологічний словник української мови
  8. храп — МО́РДА (передня частина голови тварини), ПИ́СОК, ХРАП, ХРА́ПА розм. (перев. коней, великої рогатої худоби). Мати товче кота мордою в каганець (С. Васильченко); Узяв коня за повід — любовно погладив по морді лисого (А. Словник синонімів української мови
  9. храп — Храп меж., выражающее быстрое дѣйствіе. Думала-думала, а далі храп, і написала до пан-отця. ЗОЮР. II. 28. --------------- Храп, -па м. 1) Претензія, злоба. Каже, же на нього атаман має храп. Гн. II. 170. Я мав на нього храпа. Ольгопол. у. 2) = бовт 1. Вх. Словник української мови Грінченка