1. Словник української мови у 20 томах

хрестик

ХРЕ́СТИК, а, ч.

1. Зменш.-пестл. до хрест 1–4.

Каплиця .. веселенько визирала своєю гострою головою, на невеличкій баньці її блищав невеличкий золотий хрестик... (Панас Мирний);

Він конче мусить запевнитися: чи носить Параскіца хрестик на шиї (М. Коцюбинський);

Гладкий полковник скочив, як опечений, і непомітно перехрестився малесеньким швидким хрестиком, ідучи беззвучно до дверей (О. Довженко);

Після великої зими Вернувся і Максим безногий: В поході, каже, загубив. Та срібний хрестик заробив! (Т. Шевченко);

Всі побачили незліченні дрібні істоти [бактерії] .. – палички, голки, хрестики та ниточки (І. Франко);

– Я і досі хрестиком розписуюсь, а вона читає, мов горохом сипле, – з любов'ю дивиться на доньку Мирон (М. Стельмах);

Біля шофера сиділа жінка в білому, на її косинці також був маленький червоний хрестик (В. Гжицький);

Вона бачить розіп'яту на тину для сушки Тимкову сорочку, вишиту хрестиком (Григорій Тютюнник).

2. Перехрестя.

Доїдете до хрестика, там в корчмі розпитайте дорогу (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хрестик — хре́стик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. хрестик — Хре́стик. Десяток років. ● Під шестий хрестик — на шостому десятку (років). Так підхопити рух (Bewegung), і то немногими, але важними чертами, — вміє лиш він. Українська літературна мова на Буковині
  3. хрестик — хре́стик = хре́ста (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. хрестик — -а, ч. Зменш.-пестл. до хрест 1-4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хрестик — Хре́стик, -ка, на -ку; -стики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. хрестик — ХРЕ́СТИК, а, ч. Зменш.-пестл. до хрест 1-4. Каплиця.. веселенько визирала своєю гострою головою, на невеличкій баньці її блищав невеличкий золотий хрестик… (Мирний, IV, 1955, 16); Він конче мусить запевнитися: чи носить Параскіца хрестик на шиї (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  7. хрестик — Хрестик, -ка м. 1) ум. отъ хрест. Гостинці виймала: і хрестики й дукачики, й намиста разочок. Шевч. 2) Перекрестокъ. Доїдете до хрестика, там в корчмі роспитайте дорогу. Нѣжин. у. 3) мн. Вышиванье крестиками. Чуб. VII. 427. Шух. І. 155, 156. Гол. Од. 73. Словник української мови Грінченка