хрещик

ХРЕ́ЩИК, а, ч.

1. розм. Те саме, що хре́стик.

Звідки ти, могило, У степу взялася? Хрещик з очерету, Земля не вляглася (П. Куліш);

Цар справді таки йому хрещика на грудях своєю рукою почепив (Ганна Барвінок);

Біля .. окоренків проглядали цупкі зелені хрещики барвінку (М. Стельмах).

2. Рід гри, в котрій одна пара гравців ловить другу, яка після голосного сигналу розбігається, тікаючи від першої пари; танко́ва гра, під час якої хлопці й дівчата міняються місцями.

– Пішла б, доцю, на вулицю: бач, тепер весна, вона раз красна. Пограла б з подруженьками у хрещика, пісеньок би поспівала (Г. Квітка-Основ'яненко);

– А чом же! як часом припаде охота, то й бігаю в хрещика попід вербами од кутка городу до кутка, – сказав Роман (І. Нечуй-Левицький);

Пасажирський поїзд прибув на маленьку станцію надвечір. На дві хвилини на пероні здіймалася метушня, ніби люди починали гратися в хрещика (П. Панч).

3. Те саме, що хрест 4.

Сорочка, хоч і теж латана, вишита біля коміра рідним хрещиком... (В. Бабляк).

4. Рід орнаменту у вигляді хрестиків на дереві, посуді і т. ін.