1. Словник української мови у 20 томах

хроматизм

ХРОМАТИ́ЗМ, у, ч.

1. фіз. Властивість білого променя розкладатися на промені різних кольорів або властивість деяких речовин забарвлювати промінь, який крізь них проходить.

Основні аберації рефрактора – хроматизм, сферична аберація і кома. Внаслідок того, що промені з різною довжиною хвилі (різних кольорів) переломляються лінзою по-різному, все випромінювання збирається в одному фокусі (з наук. літ.).

2. муз. Зміна діатонічного ступеня ладу на половину тону.

Хроматизми – характерна риса стилю Лятошинського. Вони проникають у внутрішню структуру звукоряду, підсилюють емоційність, експресивність образів (з наук. літ.);

З остаточним розколом [християнства] на східне і західне в XI ст. боролись дві системи культового співу – григоріанський діатонічний спів на Заході і православний спів Сходу, встановлений І. Дамаскіним, який допускав хроматизми (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хроматизм — хромати́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. хроматизм — (від гр. chroma — колір, забарвлення) — 1. Змінювання висоти ступенів звукоряду на півтон або два півтони без зміни назв звуків за допомогою знаків альтерації. 2. Півтонова інтервальна система. Давньогрецький... Словник-довідник музичних термінів
  3. хроматизм — -у, ч. 1》 фіз. Властивість білого променя розкладатися на промені різних кольорів або властивість деяких речовин забарвлювати промінь, який крізь них проходить. 2》 муз. Зміна висоти ступенів звукоряду на півтон або два півтона без зміни назви звуків. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хроматизм — хромати́зм (від грец. χρωματίξω – забарвлюю) зміна діатонічного ступеня ладу на половину тону (позначається діезом або бемолем). Хроматичний півтон складається з двох різних звуків одного ступеня (напр., фа – фа діез). Під... Словник іншомовних слів Мельничука
  5. хроматизм — Хромати́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. хроматизм — ХРОМАТИ́ЗМ, у, ч. 1. фіз. Властивість білого променя розкладатися на промені різних кольорів або властивість деяких речовин забарвлювати промінь, який крізь них проходить. Основні аберації рефрактора — хроматизм, сферична аберація і кома. Словник української мови в 11 томах