1. Словник української мови у 20 томах

хроматин

ХРОМАТИ́Н, у, ч., спец.

Речовина ядер тваринних і рослинних клітин, здатна забарвлюватися основними ядерними барвниками; відіграє важливу роль у зберіганні та передаванні спадкової інформації.

Багаті на хроматин ядра клітин мали витягнуту форму (з наук. літ.);

Статевий хроматин – то ознака статі, захована у клітинному ядрі. Точніше, у хромосомах – складних ниткоподібних елементах ядра (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хроматин — хромати́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. хроматин — -у, ч., спец. Речовина ядер тваринних і рослинних клітин, здатна забарвлюватися основними ядерними барвниками; відіграє важливу роль у зберіганні та передаванні спадкової інформації. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. хроматин — хромати́н [від грец. χρώμα (χρώματος) – колір] речовина, що її містять ядра клітин організму людини, тварин і рослин. Під час мітозу концентрується в хромосомах. Відіграє важливу роль у зберіганні та передаванні спадкової інформації. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. хроматин — осн. складник хромосом; складається головним чином з дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) і гістонів (білка); є інтерфазною формою хромосом. Універсальний словник-енциклопедія
  5. хроматин — ХРОМАТИ́Н, у, ч., спец. Речовина ядер тваринних і рослинних клітин, здатна забарвлюватися основними ядерними барвниками; відіграє важливу роль у зберіганні та передаванні спадкової інформації. Багаті на хроматин ядра клітин мали витягнуту форму (Мед. Словник української мови в 11 томах