1. Словник української мови у 20 томах

хронограф

ХРОНО́ГРАФ¹, а, ч.

Пам'ятка стародавньої писемності, яка містить огляд загальної історії або хроніку окремої країни.

Відомо кілька списків хронографів, складених в Україні, зокрема, на Волині, в 2-й половині 17 ст (з наук. літ.);

Чи була тоді любов у тому темному і понурому столітті? А певно ж, була, аж ховалася далеко й глибоко в нетрях та так і зосталася непростеженою і непоміченою, і жоден літописець або хронограф не затонтував нічого світлого, ніжного, людяного, а тільки кров, руїни, зради, підступи (П. Загребельний);

Сьому ж мені є свідком Павло лауозький і всі ладожани. Якщо хто сьому віри не йме, хай прочитає “хронограф” (з наук.-попул. літ.);

Щоби хронограф державний писати, потрібно знати, для чого пишеш (Р. Іваничук).

ХРОНО́ГРАФ², а, ч.

Прилад для вимірювання й графічної реєстрації часу з точністю до сотих долі секунди.

За стрічкою хронографа чи за секундоміром можна визначити точний час перебування супутника у певній точці зоряного неба (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хронограф — хроно́граф 1 іменник чоловічого роду історична хроніка хроно́граф 2 іменник чоловічого роду прилад Орфографічний словник української мови
  2. хронограф — [хронограф] -фа, м. (на) -ф'і, мн. -фие, -ф'іy Орфоепічний словник української мови
  3. хронограф — I -а, ч. Пам'ятка стародавньої писемності, яка містить огляд загальної історії або хроніку окремої країни. II -а, ч. Прилад для вимірювання та графічної реєстрації часу з точністю до сотих часток секунди. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хронограф — хроно́граф (грец. χρονογράφος, від χρόνος – час і γράφω – пишу) 1. Пам’ятка писемності, зведений огляд всесвітньої історії. 2. Прилад для вимірювання коротких інтервалів часу і точної реєстрації в часі якихось подій. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. хронограф — 1. прилад для вимірювання коротких інтервалів часу і точної реєстрації в часі якихось подій; 2. пам'ятка давнього письменства, зведений огляд всесвітньої історії на основі біблійних легенд та візантійських джерел; на Русі перекладні х. з'явилися в XI ст. Універсальний словник-енциклопедія
  6. хронограф — Хроно́граф, -фа; -графи, -фів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. хронограф — ХРОНО́ГРАФ¹, а, ч. Пам’ятка стародавньої писемності, яка містить огляд загальної історії або хроніку окремої країни. ХРОНО́ГРАФ², а, ч. Прилад для вимірювання й графічної реєстрації часу з точністю до сотих долей секунди. Словник української мови в 11 томах