1. Словник української мови в 11 томах

хронограф

ХРОНО́ГРАФ¹, а, ч. Пам’ятка стародавньої писемності, яка містить огляд загальної історії або хроніку окремої країни.

ХРОНО́ГРАФ², а, ч. Прилад для вимірювання й графічної реєстрації часу з точністю до сотих долей секунди.

За стрічкою хронографа чи за секундоміром можна визначити точний час перебування супутника у певній точці зоряного неба (Наука.., 8, 1970, 22).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хронограф — хроно́граф 1 іменник чоловічого роду історична хроніка хроно́граф 2 іменник чоловічого роду прилад Орфографічний словник української мови
  2. хронограф — [хронограф] -фа, м. (на) -ф'і, мн. -фие, -ф'іy Орфоепічний словник української мови
  3. хронограф — ХРОНО́ГРАФ¹, а, ч. Пам'ятка стародавньої писемності, яка містить огляд загальної історії або хроніку окремої країни. Відомо кілька списків хронографів, складених в Україні, зокрема, на Волині, в 2-й половині 17 ст (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. хронограф — I -а, ч. Пам'ятка стародавньої писемності, яка містить огляд загальної історії або хроніку окремої країни. II -а, ч. Прилад для вимірювання та графічної реєстрації часу з точністю до сотих часток секунди. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хронограф — хроно́граф (грец. χρονογράφος, від χρόνος – час і γράφω – пишу) 1. Пам’ятка писемності, зведений огляд всесвітньої історії. 2. Прилад для вимірювання коротких інтервалів часу і точної реєстрації в часі якихось подій. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. хронограф — 1. прилад для вимірювання коротких інтервалів часу і точної реєстрації в часі якихось подій; 2. пам'ятка давнього письменства, зведений огляд всесвітньої історії на основі біблійних легенд та візантійських джерел; на Русі перекладні х. з'явилися в XI ст. Універсальний словник-енциклопедія
  7. хронограф — Хроно́граф, -фа; -графи, -фів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)