1. Словник української мови у 20 томах

хрумкіт

ХРУ́МКІТ, коту, ч.

Звук при жуванні, подрібненні їжі зубами.

Спутані коні паслися в кущах, і здалеку чути було їхній хрумкіт (В. Гжицький);

До обіду в школі давали смачні сухарики. Як правило, їх розсовували по кишенях, а потім вся школа шелестіла від хрумкоту (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хрумкіт — хру́мкіт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. хрумкіт — -коту, ч. Звук під час жування, подрібнення їжі зубами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. хрумкіт — ХРУ́МКІТ, коту, ч. Звук при жуванні, подрібненні їжі зубами. Спутані коні паслися в кущах, і здалеку чути було їхній хрумкіт (Гжицький, Опришки, 1962, 56); До обіду в школі давали смачні сухарики. Словник української мови в 11 томах