хрумкіт
ХРУ́МКІТ, коту, ч. Звук при жуванні, подрібненні їжі зубами.
Спутані коні паслися в кущах, і здалеку чути було їхній хрумкіт (Гжицький, Опришки, 1962, 56);
До обіду в школі давали смачні сухарики. Як правило, їх розсовували по кишенях, а потім вся школа шелестіла від хрумкоту (Збан., Курил. о-ви, 1963, 155).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хрумкіт — хру́мкіт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- хрумкіт — ХРУ́МКІТ, коту, ч. Звук при жуванні, подрібненні їжі зубами. Спутані коні паслися в кущах, і здалеку чути було їхній хрумкіт (В. Гжицький); До обіду в школі давали смачні сухарики. Як правило, їх розсовували по кишенях, а потім вся школа шелестіла від хрумкоту (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах
- хрумкіт — -коту, ч. Звук під час жування, подрібнення їжі зубами. Великий тлумачний словник сучасної мови