1. Словник української мови в 11 томах

хрумкотіти

ХРУМКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., перех. і неперех. Підсил. до хрумті́ти.

Чути, як часто й гаряче дихає Соломія, як сопе старий Княжевич і хрумкотить суглобами пальців Ігор (Кучер, Прощай.., 1957, 217);

Явтухів віз стояв там, де завше, а біля воза хрумкотів зелену мішанку змилений кінь (Земляк, Лебедина зграя, 1971, 46).

Хрумкоті́ти на зуба́х — те саме, що Хрумті́ти на зуба́х ( див. хрумті́ти).

Яблука теж у крапельках роси. Хрумкотять на зубах, пахнуть чимось невловимим, знайомим з давніх-давен, з дитинства (Мушк., Чорний хліб, 1960, 14).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хрумкотіти — хрумкоті́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. хрумкотіти — див. їсти; хрупати Словник синонімів Вусика
  3. хрумкотіти — [хрумкоут’ітие] -коучу, -котиш, -котиемо, -котиете; нак. -коти, -коут'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. хрумкотіти — ХРУМКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., що. Підсил. до хрумті́ти. Чути, як часто й гаряче дихає Соломія, як сопе старий Княжевич і хрумкотить суглобами пальців Ігор (В. Кучер); Явтухів віз стояв там, де завше, а біля воза хрумкотів зелену мішанку змилений кінь (В. Земляк). Словник української мови у 20 томах
  5. хрумкотіти — -очу, -отиш, недок., перех. і неперех. Підсил. до хрумтіти. Великий тлумачний словник сучасної мови