хрупання
ХРУ́ПАННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. хру́пати і звуки, утворювані цією дією.
І поволі-поволі із загальної тишини і одностайного хрупання стебел вирізується чудовий, срібний, зразу тихенький, мов несмілий, голосок (І. Франко);
Санчата з легким хрупанням різали полозками бурулькуватий сніг (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хрупання — хру́пання іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- хрупання — -я, с., розм. Дія за знач. хрупати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хрупання — ХРУ́ПАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. хру́пати і звуки, утворювані цією дією. І поволі-поволі із загальної тишини і одностайного хрупання стебел вирізується чудовий, срібний, зразу тихенький, мов несмілий, голосок (Фр. Словник української мови в 11 томах