хрьоп
ХРЬОП, виг., розм.
Уживається як присудок за знач. хрьо́пати, хрьо́пнути.
Я хрьоп дверима! та на двір, сіла на призьбі та й сиджу (І. Нечуй-Левицький);
Як несамовита, вбігла [Кайдашиха] в Мотрину хату, вхопила з припічка здорову макітру та хрьоп нею об землю (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хрьоп — хрьоп вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- хрьоп — розм. Уживається як присудок за знач. хрьопати, хрьопнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хрьоп — ХРЬОП, виг., розм. Уживається як присудок за знач. хрьо́пати, хрьо́пнути. Я хрьоп дверима! та на двір, сіла на призьбі та й сиджу (Н.-Лев., II, 1956, 21); Як несамовита, вбігла [Кайдашиха] в Мотрину хату, вхопила з припічка здорову макітру та хрьоп нею об землю (Н.-Лев., II, 1956, 362). Словник української мови в 11 томах
- хрьоп — Хрьоп! меж. = хроп. Хрьоп мене межи плечі. Харьк. Словник української мови Грінченка