хрюкання
ХРЮ́КАННЯ, я, с.
Дія за знач. хрю́кати і звуки, утворювані цією дією.
Андрій, скрадаючись попід стінкою, підповз до вікна і щойно випростався, щоб заглянути всередину, як зненацька почув над собою якесь хрюкання (П. Панч);
Все господарство залишається на її, Наталчиних, плечах. Понапувай, повичищай, упорай корови та свині, упорайся в хаті. Так іноді й день зійде – нічого, крім свинячого хрюкання, не почуєш (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хрюкання — хрю́кання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- хрюкання — -я, с. Дія за знач. хрюкати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хрюкання — ХРЮ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. хрю́кати і звуки, утворювані цією дією. Андрій, скрадаючись попід стінкою, підповз до вікна і щойно випростався, щоб заглянути всередину, як зненацька почув над собою якесь хрюкання (Панч, І, 1956, 312)... Словник української мови в 11 томах