1. Словник української мови у 20 томах

хряпати

ХРЯ́ПАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. кого, що. З силою ударяти, бити по чому-небудь (перев. зі стуком).

Одна грудка поціляє Сьомку в груди, друга хряпає Юру в тім'я і збиває геть кашкет (Ю. Смолич);

// Утворювати шум при ударах, поштовхах, вибухах і т. ін.; грюкати, ляскати; свистіти, цюкати.

З авто вистрибують люди, звично хряпають дверцятами машин (І. Кириленко);

На вулицях вітер .. задирав солом'яні стріхи, хряпав віконницями й вибивав шибки (С. Чорнобривець);

Син товкся в своїй кімнаті, навмисне хряпав там чимсь, стукав (П. Загребельний);

Раз у раз хряпають перекошені двері (О. Гончар).

2. Падати з великим шумом; хряснути, гуцнути.

Свиняча тушка важко хряпає на землю (П. Колесник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хряпати — хря́пати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. хряпати — див. бити; пиячити Словник синонімів Вусика
  3. хряпати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 перех. і неперех. З силою ударяти, бити по чому-небудь (перев. зі стуком). || Утворювати шум під час ударів, поштовхів, вибухів і т. ін.; грюкати, ляскати. 2》 неперех. Падати з великим шумом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хряпати — БУ́ХНУТИСЯ розм. (важко, з силою, з розгону або з глухим звуком, шумом, гуркотом упасти), БУ́ХНУТИ розм., БА́ХНУТИСЯ розм., БЕ́ХНУТИ розм., БЕ́ХНУТИСЯ розм., ГРИ́МНУТИСЯ розм., ГРИ́МНУТИ розм., ГРЮ́КНУТИСЯ розм., ГРЯ́КНУТИСЯ розм., ГЕ́ПНУТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  5. хряпати — ХРЯ́ПАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. перех. і неперех. З силою ударяти, бити по чому-небудь (перев. зі стуком). Одна грудка поціляє Сьомку в груди, друга хряпає Юру в тім’я і збиває геть кашкет (Смолич, Дитинство, 1937, 77)... Словник української мови в 11 томах
  6. хряпати — Хряпати, -паю, -єш гл. = хрьопати. Гремить, хряпа, клекотить і виє на сто голосів. Стор. ІІ. 121. Словник української мови Грінченка