1. Словник української мови у 20 томах

хрящ

ХРЯЩ¹, а́, ч.

Гнучка й пружна тканина, що з'єднує частини кістяка, а в деяких тварин становить сам кістяк.

– Бідна моя жінка за ним [за сином] і сама трохи ніг не відкинула, а воно, сердешне, висохло і викоренилось – одні тільки хрящі зостались (О. Стороженко);

Настала ротам та зубам робота, хто аж давився та запихався пирогами, хто, мов на жорнах, молов на зубах смачні хрящі смаженої риби (Панас Мирний);

Семен трощив курча смажене. І тиша в хаті. Чути лише, як хрущали хрящі (А. Головко);

Михайло побачив' за столом могутню, ніби вилиту з найякіснішого металу постать білобрисого моряка, з квадратним вилицюватим обличчям, рівним, загостреним донизу носом, трохи приплюснутим до рота, з горбкуватим хрящем посередині (Ю. Збанацький).

△ (1) Щитови́дний хрящ – найбільший непарний хрящ гортані.

До складу гортані входить кілька хрящів. Найбільший із них, що називається “щитовидним”, легко прощупується на передній поверхні шиї (з навч. літ.).

ХРЯЩ², а́, ч., геол.

Грубий пісок, що утворився з уламків твердих гірських порід; щебінь.

Лежи, ляшку, під кущем, ти, присипаний хрящем (Б. Грінченко);

Вузенька стежка, обійшовши гору, Обсунувши понадбережний хрящ, Послалася у глибину прозору Синьо-зеленого старого бору (В. Мисик);

Хрящ! Так називають будівельники цей грубозернистий, як гречка, пісок з домішкою дрібних вугластих камінців гравію (І. Багмут).

ХРЯЩ³, а́, ч.

Вид грибів роду молочників родини сироїжкових, перев. з увігнуто-розпростертою або лійкоподібною шапкою та підгорнутими або опущеними краями на короткій ніжці, що ростуть у хвойних лісах (здебільшого їстівні); груздь.

А в лісах, у байраках гриб'я [грибів] – хоч граблями греби! Білі, під-осинники, лисички, опеньки, хрящі, сироїжки... (з газ.);

Поширені в наших лісах сироїжки і хрящі-молочники (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хрящ — хрящ 1 іменник чоловічого роду з'єднувальна тканина; кістяк хрящ 2 іменник чоловічого роду крупний пісок хрящ 3 іменник чоловічого роду гриб Орфографічний словник української мови
  2. хрящ — Хрящик, хрящовий, хрящовина, хрящовинний, хрящоподібний, хрящуватий Словник синонімів Вусика
  3. хрящ — I -а, ч. Гнучка й пружна тканина, що з'єднує частини кістяка, а в деяких тварин становить сам кістяк. II -а, ч., геол. Зернистий пісок, що утворився з уламків твердих гірських порід. III -а, ч. Вид грибів роду молочників родини сироїжкових, що ростуть у хвойних лісах (здебільшого їстівні). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хрящ — ГРУЗДЬ (ГРУЗД) (гриб з увігнутою світлою шапкою), ХРЯЩ, ЛІ́ЙКА діал. Поблизу ялин і сосон ховаються рижики, справжні маслюки, сироїжки,.. грузді, моховики (з журналу); А в лісах, у байраках гриб'я — хоч граблями греби!... Словник синонімів української мови
  5. хрящ — Хрящ, -ща́, -ще́ві; хрящі́, -щі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. хрящ — ХРЯЩ¹, а́, ч. Гнучка й пружна тканина, що з’єднує частини кістяка, а в деяких тварин становить сам кістяк. — Бідна моя жінка за ним [за сином] і сама трохи ніг не відкинула, а воно, сердешне, висохло і викоренилось — одні тільки хрящі зостались (Стор. Словник української мови в 11 томах
  7. хрящ — Хрящ, -ща м. 1) Хрящъ. Стор. II. 77. см. хрустка, хрусталка, хрястка. 2) Щебень; камень вывѣтрившійся и разсыпавшійся. Міус окр. Лежи, ляшку, під кущем, ти, присипаний хрящем. Грин. ІІІ. 608. 3) пт. = деркач. Вх. Лем. 479. ум. хрящик. Хрящем, нар. Словник української мови Грінченка