хтось

ХТОСЬ, кого́сь, займ. неознач.

Невідомо хто; той, кого не можуть або не хочуть назвати; дехто, хто-небудь.

Хтось живе – наживеться, а хтось живе – нагорюється (прислів'я);

Прийшов хтось та взяв щось (прислів'я);

– Увійди та одпочинь, дитино, – промовив хтось тихо й поважно (Марко Вовчок);

Лист муляє в кишені. Треба через когось послати (М. Коцюбинський);

[Кость:] Не бійтесь: знайдеться хтось, що й без мене проведе (С. Васильченко);

Я йду, іду – Зворушений Когось все жду – Співаючи (П. Тичина);

В уяві стали очі карі, Вони зоріють і зовуть... Од них ясніє дивно путь, неначе струни на гітарі перебирає ніжний хтось... (В. Сосюра);

Кимсь наполохані, з-під даху злетіли кажани (Г. Бойко).

(1) Хтось із (з) там яка! – один з багатьох (з кількох).

– Та й глибиня [глибина] сказав хтось з хлопців (Панас Мирний);

Подзвонив комбат і передав Сагайді командування ротою, доки четвертий відділ пришле когось із резерву (О. Гончар);

(2) Хтось (хто, де́хто, хто-не́будь) і́нший – не ця особа або не той про кого йдеться.

– Ти, Насте, бачила когось іншого, що схожий на мене..? (І. Нечуй-Левицький);

Гадок у нього було небагато, але ті, які були, не позволяли йому, як декому іншому, проявляти свою силу (Г. Хоткевич);

Навіщо все це добувати мусить Василь? Нехай би інший хто поклопотався, чи ж мало добрих людей на селі? (О. Довженко).

◇ Кому́ (кому́сь) скру́титься, а кому́ (мені́, тобі́ і т. ін.) зме́леться див. скру́чуватися;

Ма́ти когось за ні́кого <�Ні за ко́го не ма́ти когось> див. ма́ти²;

На́че (мов і т. ін.) хтось попідміта́в див. попідміта́ти.