хтось

ХТОСЬ, кого́сь, займ. неознач. Якась людина, істота.

Хтось живе — наживеться, а хтось живе — нагорюється (Укр.. присл.., 1963, 37);

— Увійди та одпочинь, дитино,— промовив хтось тихо й поважно (Вовчок, І, 1955, 10);

Лист муляє в кишені. Треба через когось послати (Коцюб., І, 1955, 410);

[К о с т ь:] Не бійтесь: знайдеться хтось, що й без мене проведе (Вас., III, 1960, 171);

Я йду, іду — Зворушений Когось все жду — Співаючи (Тич., І, 1946, 30);

В уяві стали очі карі, Вони зоріють і зовуть… Од них ясніє дивно путь, неначе струни на гітарі перебирає ніжний хтось… (Сос., І, 1957, 410);

Кимсь наполохані, з-під даху злетіли кажани (Бойко, Ростіть.., 1959, 73).

Хтось із (з)...— один з багатьох (з кількох).

— Та й глибиня [глибина] там яка! — сказав хтось з хлопців (Мирний, I, 1954, 249);

Подзвонив комбат і передав Сагайді командування ротою, доки четвертий відділ пришле когось із резерву (Гончар, III, 1959, 123);

Хтось і́нший див. і́нший.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me