худоб'ячий

ХУДО́Б'ЯЧИЙ, а, е.

Прикм. до худо́ба 1.

Так йшло життя худоб'яче й людське, що зливались докупи, як два джерельця у горах в один потік... (М. Коцюбинський);

До півдня людський і худоб'ячий потік уже залив вулиці Геліополя безперервною валкою (Ю. Смолич);

Але й зараз дядько Антон, кульгаючи та бокуючи, міг вискочити на будь-якого жереба, кліщем вп'ястись у нього та й переганяти худоб'ячу злість на піну (М. Стельмах);

// Який належить худобі.

Клапті перегнилої соломи, косми худоб'ячого волосся, обструганого зі шкіри, купи грабарського вапна та товченого, переквашеного лубу .. – ось що складалося на зовсім не принадний пейзаж (І. Франко);

Він .. заходить на просте селянське подвір'я. Воно не лементує лихими собаками, не відсапується худоб'ячим подихом (М. Стельмах).