1. Словник української мови у 20 томах

худопахолок

ХУДОПАХО́ЛОК, лка, ч., заст.

Бідняк, людина незнатного походження.

Як можна, що круль [король] свою дочку віддав за худопахолка (П. Чубинський);

– Всякий худопахолок, принабувши [придбавши] собі пару-другу сотень дукатів, тікає із своєї околиці, де його всі знають (Г. Хоткевич);

– Та й не такий уже він худопахолок бездвірний. В Гусятині його батько дещо має, навіть папери від Баторія на клапоть землі за щось дістав (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. худопахолок — худопахо́лок іменник чоловічого роду, істота бідняк арх. Орфографічний словник української мови
  2. худопахолок — -лка, ч., заст. Людина незнатного походження. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. худопахолок — ХУДОПАХО́ЛОК, лка, ч., заст. Дворянин незнатного походження. — Всякий худопахолок, принабувши [придбавши] собі пару-другу сотень дукатів, тікає із своєї околиці, де його всі знають (Хотк., Довбуш, 1965, 38); — Та й не такий уже він худопахолок бездвірний. Словник української мови в 11 томах
  4. худопахолок — Худопахо́лок, -лка м. 1) Малосильный человѣкъ. Старший здоровий, оттакий! да й то не худопахолки. ЗОЮР. І. 77. 2) Бѣднякъ, незнатный, простой человѣкъ. Як можна, що круль свою дочку видав за худопахолка. Чуб. II. 89. Словник української мови Грінченка