1. Словник української мови у 20 томах

худорба

ХУДОРБА́, и́, ж., розм.

1. Зовнішній вигляд худої, змарнілої людини.

Йому не хотілося, щоб Шмалієнко помітив цей погляд, видно, що Павло і так соромиться своєї худорби (І. Багмут);

– Зустрічає мене якось Гнат, дивиться-дивиться на мою худорбу, а тоді й питає: – Навіщо ти, Андрію, на світі живеш? Яка з тебе користь громаді? (Григорій Тютюнник);

// Дуже худа людина.

2. Бідність, злиденність;

// збірн. Бідняки.

Не завидуй худорбі – доведе Бог тобі (Номис).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. худорба — худорба́ іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. худорба — Худорлявість, сухорлявість, сухоребрість; (- худу істоту) худяк, як ім. худорлявий; П. бідність, злиденність; ЗБ. бідота, голота, злидота. Словник синонімів Караванського
  3. худорба — див. худий Словник синонімів Вусика
  4. худорба — -и, ж., розм. Зовнішній вигляд худої, змарнілої людини. || Дуже худа людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. худорба — ХУДОРБА́, и́, ж., розм. Зовнішній вигляд худої, змарнілої людини. Йому не хотілося, щоб Шмалієнко помітив цей погляд, видно, що Павло і так соромиться своєї худорби (Багмут, Служу Рад. Словник української мови в 11 томах
  6. худорба — Худорба, -би ж. 1) Худоба. 2) Худое животное. Мнж. 22. 3) Бѣдность, нищета. 4) соб.: бѣдняки. Не завидуй худорбі — доведе Бог тобі. Ном. № 2336. Словник української мови Грінченка