хуртовинити

ХУРТОВИ́НИТИ, нить, недок., рідко.

Те саме, що хурде́лити.

Кура високими крильми У наші вікна хуртовинить! (С. Крижанівський);

Секретар повіткому встає із-за столу і довго міряє кроками просторий, холодний кабінет, прислухаючись, як за вікнами повіткому хуртовинить і сатаніє зимова ніч (І. Цюпа);

Діждавшись, поки за вікном стемніло . а на вулиці ще й хуртовинило, – Плеханов одягнувся й поїхав додому (В. Канівець);

Січнева ніч була морозна, хуртовинило (В. Канівець);

* Образно. І так мені малому хуртовинить, І так мені в дозріллі не виходить У тамбур ринутись та двері розчавити (І. Драч).