хуртовина

ХУРТОВИ́НА, и, ж.

1. Сильний вітер із снігом; заметіль.

Реве, стогне хуртовина, Котить, верне полем (Т. Шевченко);

Завиває хуртовина, Вітер валить з ніг; Не потрапиш, де хатина, – Все засипав сніг (П. Грабовський);

А хуртовина вже така розігралася, що з ніг валить. Вітер жменями сніг у лице кидає, дух забива (Г. Хоткевич);

Хуртовина гасала по полю і наскрізь продувала людей (П. Панч);

Не вмістиш цієї картини, Мабуть, ні в яке полотно: Гудуть у степу хуртовини, А шахти ростуть все одно! (С. Олійник);

* У порівн. Здається, тільки що промчалась тут біда, Мов хуртовина грізная, раптова (Леся Українка).

2. перен., розм. Те саме, що завірю́ха 2.

Івась у неї був одним один. Їй тяжко і страшно було подумати, що як виросте її одинчик, а тут, не дай господи, схопиться яка завірюха з башею або татарвою, та й замчить її ясного сокола бозна за який край світа [світу] .. Жахаючись тої страшної хуртовини, яка тоді часто й густо підіймалася, материне серце боялося, щоб Івась у іграшках, бува, не привчився до неї (Панас Мирний);

Ми думали собі: чи всі живі після такої несамовитої світової хуртовини, що вогненним ураганом чотири роки поливала й скородила світ... (Т. Масенко);

Ой у місті Петрограді Знялась хуртовина, Ой там зоря п'ятикутна В Жовтні засвітила (з наук. літ.).

3. Буря (у 1 знач.), ураган.

Як зробилась на Чорному морі страшенна хуртовина.., дак чим Олексій Попович вирятувався? (Ганна Барвінок);

Буря валила легкі літні юрти й намети. Котився посуд, ковдри, одяг... Злякана отара помчала світ за очі, і піскова хуртовина гнала її все далі... (З. Тулуб);

// перен., розм. Те саме, що ви́хор¹ 2.

Він був для мене наче паличка дирижера [диригента], що викликає раптом з мертвої тиші цілу хуртовину згуків (М. Коцюбинський);

В повітрі – хуртовина з квіток: летять троянди, летять піони, дощем сиплються сині волошки (С. Васильченко);

Хлюпнувся у річку. Іван – в Інгульці! Прожектор піймав його. Куль хуртовина, -По ньому стріляли німецькі стрільці... (І. Нехода).

4. перен., розм. Нещастя, знегода, тяжка година і т ін злигодні.

А як прийшла худая, нещасливая хуртовина – Одріклася вся названая родина (П. Чубинський);

О. знаю я, багато ще промчить Злих хуртовин над головою в мене, Багато ще надій із серця облетить, Немов од вихря листячко зелене (Леся Українка);

Любов і гнів, що дарувала сину, І серця жар, і пломенистий зір Я пронесу у всяку хуртовину Всім недругам моїм наперекір! (А. Малишко);

Але раптом Гюлле промовила: – Так, я передаю моє слово моєму братові Ахметові. Хтось легко зітхнув, і затаєна в тиші погрозлива хуртовина непомітно розвіялась (Олесь Досвітній).