хуртовина
ХУРТОВИ́НА, и, ж.
1. Сильний вітер із снігом; заметіль.
Реве, стогне хуртовина, Котить, верне полем (Шевч., І, 1963, 34);
Завиває хуртовина, Вітер валить з ніг; Не потрапиш, де хатина,— Все засипав сніг (Граб., І, 1959, 533);
А хуртовина вже така розігралася, що з ніг валить. Вітер жменями сніг у лице кидає, дух забива (Хотк., І, 1966, 166);
Хуртовина гасала по полю і наскрізь продувала людей (Панч, Син Таращ. полку, 1946, 58);
Не вмістиш цієї картини, Мабуть, ні в яке полотно: Гудуть у степу хуртовини, А шахти ростуть все одно! (С. Ол., Вибр., 1959, 222);
*У порівн. Здається, тільки що промчалась тут біда, Мов хуртовина грізная, раптова (Л. Укр., І, 1951, 71).
2. перен., розм. Те саме, що завірю́ха 2.
Івась у неї був одним один. Їй тяжко і страшно було подумати, що як виросте її одинчик, а тут, не дай господи, схопиться яка завірюха з башею або татарвою, та й замчить її ясного сокола бозна за який край світа [світу].. Жахаючись тої страшної хуртовини, яка тоді часто й густо підіймалася, материне серце боялося, щоб Івась у іграшках, бува, не привчився до неї (Мирний, І, 1949, 180);
Ми думали собі: чи всі живі після такої несамовитої світової хуртовини, що вогненним ураганом чотири роки поливала й скородила світ… (Мас., Роман.., 1970, 298);
Ой у місті Петрограді Знялась хуртовина, Ой там зоря п’ятикутна В Жовтні засвітила (Нар. тв. та етн., 4, 1958, 33).
3. Буря (у 1 знач.), ураган.
Як зробилась на Чорному морі страшенна хуртовина.., дак чим Олексій Попович вирятувався? (Барв., Опов.., 1902, 452);
Буря валила легкі літні юрти й намети. Котився посуд, ковдри, одяг… Злякана отара помчала світ за очі, і піскова хуртовина гнала її все далі… (Тулуб, В степу.., 1964, 72);
// перен., розм. Те саме, що ви́хор¹ 2.
Він був для мене наче паличка дирижера [диригента], що викликає раптом з мертвої тиші цілу хуртовину згуків (Коцюб., II, 1955, 232);
В повітрі — хуртовина з квіток: летять троянди, летять піони, дощем сиплються сині волошки (Вас., Незібр. тв., 1941, 64);
Хлюпнувся у річку. Іван — в Інгульці! Прожектор піймав його. Куль хуртовина, —По ньому стріляли німецькі стрільці… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 20).
4. перен., розм. Нещастя, знегода, тяжка година і т ін.
А як прийшла худая, нещасливая хуртовина — Одріклася вся названая родина (Чуб., V, 1874, 470);
О. знаю я, багато ще промчить Злих хуртовин над головою в мене, Багато ще надій із серця облетить, Немов од вихря листячко зелене (Л. Укр., І, 1951, 122);
Любов і гнів, що дарувала сину, І серця жар, і пломенистий зір Я пронесу у всяку хуртовину Всім недругам моїм наперекір! (Мал., Звенигора, 1959, 19);
Але раптом Гюлле промовила: — Так, я передаю моє слово моєму братові Ахметові. Хтось легко зітхнув, і затаєна в тиші погрозлива хуртовина непомітно розвіялась (Досв., Гюлле, 1961, 94).
Значення в інших словниках
- хуртовина — (сильний вітер зі снігом) завірюха, буран, заметіль, пурга, хуга, віхола, метелиця, розм.: р. хурделиця, сніговій, сніговійниця, сніговиця. Словник синонімів Полюги
- хуртовина — хуртови́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- хуртовина — Метелиця, завірюха, заметіль, хуга, сов. пурга, р. сніговиця, сніговійниця, хвища; (піскова) гураґан; П. нещастя, знегода, лиха година, лихоліття; хуртеча. Словник синонімів Караванського
- хуртовина — див. вітер; заметіль Словник синонімів Вусика
- хуртовина — [хуртовина] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
- хуртовина — ХУРТОВИ́НА, и, ж. 1. Сильний вітер із снігом; заметіль. Реве, стогне хуртовина, Котить, верне полем (Т. Шевченко); Завиває хуртовина, Вітер валить з ніг; Не потрапиш, де хатина, – Все засипав сніг (П. Словник української мови у 20 томах
- хуртовина — -и, ж. 1》 Сильний вітер зі снігом; заметіль. 2》 перен., розм. Те саме, що завірюха 2). 3》 Буря (у 1 знач.), ураган. || перен., розм. Те саме, що вихор I 2). 4》 перен., розм. Нещастя, знегода, тяжка година і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хуртовина — БУ́РЯ (негода, що супроводжується сильним, навальним вітром, звичайно з дощем, грозою, а взимку — зі снігом), БОРВІ́Й поет., ХУРТОВИ́НА розм., ВІТРЯНИ́ЦЯ діал., ЧВА́РА діал. Словник синонімів української мови
- хуртовина — Хурто́ви́на, -ни; -то́ви́ни, -то́ви́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хуртовина — Хуртовина, -ни ж. 1) Мятель, вьюга. Александров. у. 2) Буря, ураганъ. Коли б мене сяя хуртовина злая в морі не втопила. АД. І. 187. Грім, блискавиця, вихор.... така піднялась хуртовина, що, Боже, твоя воля! ЗОЮР. II. 40. 3) Невзгода. Словник української мови Грінченка