1. Словник української мови Грінченка

хуртовина

Хуртовина, -ни

ж.

1) Мятель, вьюга. Александров. у.

2) Буря, ураганъ. Коли б мене сяя хуртовина злая в морі не втопила. АД. І. 187. Грім, блискавиця, вихор.... така піднялась хуртовина, що, Боже, твоя воля! ЗОЮР. II. 40.

3) Невзгода. Одвідай мене безрідну та бездольну в чужій стороні, при лихій хуртовині. Мет. 356. Як пришибла лиха-нещасна хуртовина, то тоді одреклися усі куми-побратими. КС. 1882. XII. 497.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хуртовина — (сильний вітер зі снігом) завірюха, буран, заметіль, пурга, хуга, віхола, метелиця, розм.: р. хурделиця, сніговій, сніговійниця, сніговиця. Словник синонімів Полюги
  2. хуртовина — хуртови́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. хуртовина — Метелиця, завірюха, заметіль, хуга, сов. пурга, р. сніговиця, сніговійниця, хвища; (піскова) гураґан; П. нещастя, знегода, лиха година, лихоліття; хуртеча. Словник синонімів Караванського
  4. хуртовина — див. вітер; заметіль Словник синонімів Вусика
  5. хуртовина — [хуртовина] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
  6. хуртовина — ХУРТОВИ́НА, и, ж. 1. Сильний вітер із снігом; заметіль. Реве, стогне хуртовина, Котить, верне полем (Т. Шевченко); Завиває хуртовина, Вітер валить з ніг; Не потрапиш, де хатина, – Все засипав сніг (П. Словник української мови у 20 томах
  7. хуртовина — -и, ж. 1》 Сильний вітер зі снігом; заметіль. 2》 перен., розм. Те саме, що завірюха 2). 3》 Буря (у 1 знач.), ураган. || перен., розм. Те саме, що вихор I 2). 4》 перен., розм. Нещастя, знегода, тяжка година і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. хуртовина — БУ́РЯ (негода, що супроводжується сильним, навальним вітром, звичайно з дощем, грозою, а взимку — зі снігом), БОРВІ́Й поет., ХУРТОВИ́НА розм., ВІТРЯНИ́ЦЯ діал., ЧВА́РА діал. Словник синонімів української мови
  9. хуртовина — Хурто́ви́на, -ни; -то́ви́ни, -то́ви́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. хуртовина — ХУРТОВИ́НА, и, ж. 1. Сильний вітер із снігом; заметіль. Реве, стогне хуртовина, Котить, верне полем (Шевч., І, 1963, 34); Завиває хуртовина, Вітер валить з ніг; Не потрапиш, де хатина,— Все засипав сніг (Граб. Словник української мови в 11 томах