хуста
ХУ́СТА, и, ж., заст.
Хустка.
Великої треба хусти, щоб зав'язать людям усти [вуста] (Сл. Б. Грінченка);
Круки перенесли зараз свої клунки до нової оселі й повиймали своє добро: тут була сокира, коса, серп, заступ, рогач, мішки, деякі хуста, сувій полотна, що предбала Ганна, ще наймичкою бувши, та ще два золотих грошима – оце було усе багатство Круків (М. Грушевський);
// тільки мн. ху́сти, ху́ста, хуст. Білизна.
Хусти поперем, як три дні панщини відбудем (прислів'я);
З полотна царського хуста маєш милій постелити, Ще й олієм [олією] покропити... (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хуста — -и, ж., заст. Хустка. || тільки мн. хусти, хуста, хуст. Білизна. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хуста — ХУ́СТА, и, ж., заст. Хустка. Великої треба хусти, щоб зав’язать людям усти [вуста] (Сл. Гр.); // тільки мн. ху́сти, ху́ста, хуст. Білизна. Хусти поперем, як три дні панщини відбудем (Укр. присл.. Словник української мови в 11 томах
- хуста — Хуста, -ти ж. 1) Платокъ. АД. І. 213. Великої треба хусти, щоб зав'язать людім усти. посл. Шовкова хуста. Чуб. 2) мн. хуста, хусти. Бѣлье. Хуста поперем, — як три дні панщини відбудем (важко). Ном. № 11260. За лісом, за пралісом білії хуста висять. Ном. Словник української мови Грінченка