1. Словник української мови в 11 томах

хуста

ХУ́СТА, и, ж., заст. Хустка.

Великої треба хусти, щоб зав’язать людям усти [вуста] (Сл. Гр.);

// тільки мн. ху́сти, ху́ста, хуст. Білизна.

Хусти поперем, як три дні панщини відбудем (Укр. присл.., 1963, 97);

З полотна царського хуста маєш милій постелити, Ще й олієм [олією] покропити… (Л. Укр., IV, 1954, 274).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хуста — ХУ́СТА, и, ж., заст. Хустка. Великої треба хусти, щоб зав'язать людям усти [вуста] (Сл. Б. Грінченка); Круки перенесли зараз свої клунки до нової оселі й повиймали своє добро: тут була сокира, коса, серп, заступ, рогач, мішки, деякі хуста... Словник української мови у 20 томах
  2. хуста — -и, ж., заст. Хустка. || тільки мн. хусти, хуста, хуст. Білизна. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. хуста — Хуста, -ти ж. 1) Платокъ. АД. І. 213. Великої треба хусти, щоб зав'язать людім усти. посл. Шовкова хуста. Чуб. 2) мн. хуста, хусти. Бѣлье. Хуста поперем, — як три дні панщини відбудем (важко). Ном. № 11260. За лісом, за пралісом білії хуста висять. Ном. Словник української мови Грінченка