хіазма

ХІА́ЗМА, и, ж.

1. анат. Перехрещення зорових нервів на нижній поверхні проміжного мозку хребетних.

Коли ж хіазма (перехрестя зорових шляхів) лишалася недоторканою, .. прості зорові навички (наприклад, здатність відрізняти світло від темряви) передавалися з одного ока на друге, а складні (скажімо, розпізнавання фігур) – не передавалися (з наук.-попул. літ.).

2. лінгв. Вид синтаксичного паралелізму, коли члени речення другої половини фрази мають зворотний порядок.

Настанові стислої виразності і естетичної оригінальності служить і той тип словопорядку, що має назву хіазма (з наук. літ.).

3. У скульпторів – хрестоподібне, симетричне розміщення деталей фігури.