1. Словник української мови у 20 томах

царинник

ЦАРИ́ННИК, а, ч., розм.

Сторож, охоронник на царині (у 1, 2 знач.).

– Паничу, загубили гарбуза! – крикнув непоміркований царинник і побіг ловити гарбуза, щоб догодити своєму паничеві (І. Нечуй-Левицький);

Він був у нас царинником, доглядав царини, – щоб ніхто не шкодив (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. царинник — цари́нник іменник чоловічого роду, істота охоронник на царині розм. Орфографічний словник української мови
  2. царинник — -а, ч., розм. Сторож, охоронник на царині (у 1-2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. царинник — ЦАРИ́ННИК, а, ч., розм. Сторож, охоронник на царині (у 1-2 знач.). — Паничу, загубили гарбуза! — крикнув непоміркований царинник і побіг ловити гарбуза, щоб догодити своєму паничеві (Н.-Лев., III, 1956, 28); Він був у нас царинником, доглядав царини,— щоб ніхто не шкодив (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  4. царинник — Цари́нник, -ка м. Сторожъ «царини». Лохв. у. Він був у нас царинником, доглядав царини, — щоб ніхто не шкодив. Новомоск. у. Словник української мови Грінченка