1. Словник української мови в 11 томах

царинник

ЦАРИ́ННИК, а, ч., розм. Сторож, охоронник на царині (у 1-2 знач.).

— Паничу, загубили гарбуза! — крикнув непоміркований царинник і побіг ловити гарбуза, щоб догодити своєму паничеві (Н.-Лев., III, 1956, 28);

Він був у нас царинником, доглядав царини,— щоб ніхто не шкодив (Сл. Гр.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. царинник — цари́нник іменник чоловічого роду, істота охоронник на царині розм. Орфографічний словник української мови
  2. царинник — ЦАРИ́ННИК, а, ч., розм. Сторож, охоронник на царині (у 1, 2 знач.). – Паничу, загубили гарбуза! – крикнув непоміркований царинник і побіг ловити гарбуза, щоб догодити своєму паничеві (І. Нечуй-Левицький); Він був у нас царинником, доглядав царини, – щоб ніхто не шкодив (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  3. царинник — -а, ч., розм. Сторож, охоронник на царині (у 1-2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. царинник — Цари́нник, -ка м. Сторожъ «царини». Лохв. у. Він був у нас царинником, доглядав царини, — щоб ніхто не шкодив. Новомоск. у. Словник української мови Грінченка