1. Словник української мови у 20 томах

цвяхувати

ЦВЯХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що.

Оббивати цвяшками; вбивати цвяхи.

* Образно. [Унук:] Це вже старець наш знову зложив думу [1-й слухач:] І все до прикладу... аж голосить, та словом тим так і цвяхує в серце (М. Старицький);

// Прикрашувати, оздоблювати бляшками.

* Образно. Великими німецькими чобітьми цвяхує [Мірошниченко] припалу пилом дорогу (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цвяхувати — цвяхува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. цвяхувати — -ую, -уєш, недок., перех. Оббивати цвяхами; вбивати цвяхи. || Прикрашувати, оздоблювати бляшками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. цвяхувати — Цвяхува́ти, -ху́ю, -ху́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. цвяхувати — ЦВЯХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Оббивати цвяшками; вбивати цвяхи. *Образно. [Унук:] Це вже старець наш знову зложив думу. [1-й слухач:] І все до прикладу… аж голосить, та словом тим так і цвяхує в серце (Стар., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  5. цвяхувати — Цвяхувати, -хую, -єш гл. Обивать гвоздиками для украшенія. Словник української мови Грінченка