цвяхувати
ЦВЯХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Оббивати цвяшками; вбивати цвяхи.
*Образно. [Унук:] Це вже старець наш знову зложив думу. [1-й слухач:] І все до прикладу… аж голосить, та словом тим так і цвяхує в серце (Стар., Вибр., 1959, 472);
// Прикрашувати, оздоблювати бляшками.
*Образно. Великими німецькими чобітьми цвяхує [Мірошниченко] припалу пилом дорогу (Стельмах, II, 1962, 13).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цвяхувати — цвяхува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- цвяхувати — ЦВЯХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що. Оббивати цвяшками; вбивати цвяхи. * Образно. [Унук:] Це вже старець наш знову зложив думу [1-й слухач:] І все до прикладу... аж голосить, та словом тим так і цвяхує в серце (М. Словник української мови у 20 томах
- цвяхувати — -ую, -уєш, недок., перех. Оббивати цвяхами; вбивати цвяхи. || Прикрашувати, оздоблювати бляшками. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цвяхувати — Цвяхува́ти, -ху́ю, -ху́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- цвяхувати — Цвяхувати, -хую, -єш гл. Обивать гвоздиками для украшенія. Словник української мови Грінченка