1. Словник української мови у 20 томах

цвіркати

ЦВІ́РКАТИ, аю, аєш, недок.

1. Те саме, що цвірі́нькати 1, 2.

– Ви, мабуть, знаєте, що панна Маня й доктор виїжджають позавтра вже зовсім! – Знаю! .. В нас про це навіть горобці цвіркають (О. Кобилянська);

Цвіркає у запічку цвіркун (П. Колесник);

В полі, замість лагідних цвіркунів, цвіркали налазливі кулі й вищала шрапнель (Я. Качура).

2. розм. Спльовувати крізь зуби; чвиркати.

Це був Пувичка. Його голос, і навіть чутно, як він у темряві цвіркає крізь зуби слиною (І. Микитенко);

// Бризкати, порскати (про воду).

Цвіркаючи з-за халяв брудною водою, петро стрибав між дубами, щоб, бува, ненароком не наступити на когось із отих мізинчиків (М. Вінграновський).

3. розм., рідко. Те саме, що цві́кати.

◇ Цві́кати (цві́ркати, цвірі́нькати) в ві́чі (в о́чі) див. цві́кати;

(1) Цві́ркати че́рез губу́ на що, грубо – ставитися до чого=небудь з презирством; нехтувати чимсь.

– Та ти ж, хлопче, любуйсь теперішнім нашим життям, молись на його [нього], тішся ним, уважай його, а не цвіркай через губу на все... (з переказу).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цвіркати — цві́ркати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. цвіркати — (- пташку) ЦВІРІНЬКАТИ, теркотіти, теркотати; (- цвіркуна) сюрчати; (крізь зуби) спльовувати, цикати, циркати; (в очі) цвікати; цвірчати, цвіркотати, цвіркотіти. Словник синонімів Караванського
  3. цвіркати — див. говорити; лити; цвірінькати Словник синонімів Вусика
  4. цвіркати — цві́ркати вул. вести порожні балачки (ст) ◊ цві́ркати в о́чи вул. дорікати; сварити, ганьбити (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. цвіркати — -аю, -аєш, недок. 1》 Те саме, що цвірінькати 1), 2). 2》 розм.Спльовувати крізь зуби; чвиркати. 3》 розм., рідко. Те саме, що цвікати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. цвіркати — цві́кати (цві́ркати, цвірі́нькати) в ві́чі (в о́чі) кому. Дорікати, докоряти кому-небудь чимсь. — То ти смієш мені цвікать в вічі? (І. Нечуй-Левицький); —Заберіть собі те, що віддали. Наче не знаєте, що ваш ґрунт злидні відрізали. Фразеологічний словник української мови
  7. цвіркати — ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ... Словник синонімів української мови
  8. цвіркати — Цві́ркати, -каю, -каєш = чви́ркати Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. цвіркати — ЦВІ́РКАТИ, аю, аєш, недок. 1. Те саме, що цвірі́нькати 1, 2. — Ви, мабуть, знаєте, що панна Маня й доктор виїжджають позавтра вже зовсім! — Знаю!.. В нас про це навіть горобці цвіркають (Коб., III, 1956, 240); Цвіркає у запічку цвіркун (Кол., Терен.. Словник української мови в 11 томах
  10. цвіркати — Цвіркати, -каю, -єш гл. 1) = цвірчати. Птах цвіркат. Вх. Лем. 480. 2) Плевать сквозь зубы. 3) Чѣмъ либо досаждать. То та гадина мені в очі цвіркає. Словник української мови Грінченка