цвіркати

Значення в інших словниках

1. цвіркати — цві́ркати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. цвіркати — див. говорити; лити; цвірінькати Словник синонімів Вусика
3. цвіркати — ЦВІ́РКАТИ, аю, аєш, недок. 1. Те саме, що цвірі́нькати 1, 2. – Ви, мабуть, знаєте, що панна Маня й доктор виїжджають позавтра вже зовсім! – Знаю! .. В нас про це навіть горобці цвіркають (О. Кобилянська); Цвіркає у запічку цвіркун (П. Словник української мови у 20 томах
4. цвіркати — цві́ркати вул. вести порожні балачки (ст) ◊ цві́ркати в о́чи вул. дорікати; сварити, ганьбити (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. цвіркати — -аю, -аєш, недок. 1》 Те саме, що цвірінькати 1), 2). 2》 розм.Спльовувати крізь зуби; чвиркати. 3》 розм., рідко. Те саме, що цвікати. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. цвіркати — цві́кати (цві́ркати, цвірі́нькати) в ві́чі (в о́чі) кому. Дорікати, докоряти кому-небудь чимсь. — То ти смієш мені цвікать в вічі? (І. Нечуй-Левицький); —Заберіть собі те, що віддали. Наче не знаєте, що ваш ґрунт злидні відрізали. Фразеологічний словник української мови
7. цвіркати — ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ... Словник синонімів української мови
8. цвіркати — Цві́ркати, -каю, -каєш = чви́ркати Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. цвіркати — ЦВІ́РКАТИ, аю, аєш, недок. 1. Те саме, що цвірі́нькати 1, 2. — Ви, мабуть, знаєте, що панна Маня й доктор виїжджають позавтра вже зовсім! — Знаю!.. В нас про це навіть горобці цвіркають (Коб., III, 1956, 240); Цвіркає у запічку цвіркун (Кол., Терен.. Словник української мови в 11 томах
10. цвіркати — Цвіркати, -каю, -єш гл. 1) = цвірчати. Птах цвіркат. Вх. Лем. 480. 2) Плевать сквозь зубы. 3) Чѣмъ либо досаждать. То та гадина мені в очі цвіркає. Словник української мови Грінченка