цвіркун
ЦВІРКУ́Н, а́, ч.
Комаха підряду прямокрилих, яка тертям крил створює тріскучі звуки; свіргун.
Благаю бога, щоб світало, Мов волі, світу сонця жду. Цвіркун замовкне; зорю б'ють (Т. Шевченко);
Тихо-тихо в хаті. Чути лише цвіркуна за комином (Д. Мордовець);
Незабаром з дупла показався чорний цвіркун, на ввесь рот позіхаючи та ногою голову почухуючи (Панас Мирний);
// Польова комаха цієї родини; коник.
В урочистій тиші чулось лиш бухання моря та срібне, мелодійне цвірінькання південного цвіркуна (М. Коцюбинський);
Шелестіло колосся, й стомлено співали цвіркуни (О. Донченко);
Під вербами співають польові цвіркуни (В. Кучер);
Дорослий [степовий] цвіркун пошкоджує тютюн, бавовник, льон, пшеницю, жито, кукурудзу, овочеві культури, горох, сочевицю, квасолю тощо (з наук. літ.);
* Образно. Ей ти, цвіркун! – гукнув він одному з них [стражників] (О. Гончар);
* У порівн. Це вишкварка, а не Оникій! Побіг, неначе його хтось впік гарячим залізом. Нацвірчав повний садок, як цвіркун (І. Нечуй-Левицький);
* Образно. * У порівн. Розгомонівся Савка один на ввесь коридор, як цвіркун у порожній хаті (С. Васильченко).
◇ (1) Цвіркуни́ тріща́ть у голові́ у кого, кому – з'являються легковажні думки, бажання у кого-небудь.
Забалакається [Хівря] – забудеться за діло .. Тож якраз був час, коли почали Хіврі в голові цвіркуни тріщати (Грицько Григоренко).
Значення в інших словниках
- цвіркун — цвірку́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- цвіркун — (польовий) коник-<�стрибунець>; цвіркунча, цвіркунчик, цвіркунець. Словник синонімів Караванського
- цвіркун — див. балакучий Словник синонімів Вусика
- цвіркун — [цв'іркун] -уна, м. (на) -ун'і/-унов'і, мн. -уни, -ун'іў Орфоепічний словник української мови
- цвіркун — (-а) ч.; мол. Людина, яка говорить дурниці. ПСУМС, 76. Словник жарґонної лексики української мови
- цвіркун — -а, ч. Комаха підряду прямокрилих, яка тертям крил створює тріскучі звуки. || Польова комаха цієї родини; коник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цвіркун — цвіркуни́ тріща́ть у голові́ у кого, кому. Хто-небудь легковажно себе поводить. Забалакається (Хівря) з парубком — забудеться за діло.. Тож якраз був час, коли почали Хіврі в голові цвіркуни тріщати, а на думці: пісні, поцілунки, квіти, зорі (Грицько Григоренко). Фразеологічний словник української мови
- цвіркун — КО́НИК (комаха з довгими ногами, що стрибає й крилами утворює сюркітливі звуки), КОБИ́ЛКА, ЦВІРКУ́Н, СКАКУ́Н діал. Коники зелені скачуть у траві (В. Словник синонімів української мови
- цвіркун — Цвірку́н, -на́; -куни́, -ні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- цвіркун — ЦВІРКУ́Н, а́, ч. Комаха підряду прямокрилих, яка тертям крил створює тріскучі звуки. Благаю бога, щоб світало, Мов волі, світу сонця жду. Цвіркун замовкне; зорю б’ють (Шевч., II, 1963, 66); Тихо-тихо в хаті. Чути лише цвіркуна за комином (Морд. Словник української мови в 11 томах
- цвіркун — Цвіркун, -на м. Сверчокъ, gryllus. Вх. Пч. І. 6. І цвіркун на видноці не цвірчить. Ном. № 1381. см. цвірчок. Словник української мови Грінченка