цвіркун
(-а) ч.; мол. Людина, яка говорить дурниці. ПСУМС, 76.
Джерело:
Короткий словник жарґонної лексики української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цвіркун — цвірку́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- цвіркун — (польовий) коник-<�стрибунець>; цвіркунча, цвіркунчик, цвіркунець. Словник синонімів Караванського
- цвіркун — див. балакучий Словник синонімів Вусика
- цвіркун — [цв'іркун] -уна, м. (на) -ун'і/-унов'і, мн. -уни, -ун'іў Орфоепічний словник української мови
- цвіркун — ЦВІРКУ́Н, а́, ч. Комаха підряду прямокрилих, яка тертям крил створює тріскучі звуки; свіргун. Благаю бога, щоб світало, Мов волі, світу сонця жду. Цвіркун замовкне; зорю б'ють (Т. Шевченко); Тихо-тихо в хаті. Чути лише цвіркуна за комином (Д. Словник української мови у 20 томах
- цвіркун — -а, ч. Комаха підряду прямокрилих, яка тертям крил створює тріскучі звуки. || Польова комаха цієї родини; коник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цвіркун — цвіркуни́ тріща́ть у голові́ у кого, кому. Хто-небудь легковажно себе поводить. Забалакається (Хівря) з парубком — забудеться за діло.. Тож якраз був час, коли почали Хіврі в голові цвіркуни тріщати, а на думці: пісні, поцілунки, квіти, зорі (Грицько Григоренко). Фразеологічний словник української мови
- цвіркун — КО́НИК (комаха з довгими ногами, що стрибає й крилами утворює сюркітливі звуки), КОБИ́ЛКА, ЦВІРКУ́Н, СКАКУ́Н діал. Коники зелені скачуть у траві (В. Словник синонімів української мови
- цвіркун — Цвірку́н, -на́; -куни́, -ні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- цвіркун — ЦВІРКУ́Н, а́, ч. Комаха підряду прямокрилих, яка тертям крил створює тріскучі звуки. Благаю бога, щоб світало, Мов волі, світу сонця жду. Цвіркун замовкне; зорю б’ють (Шевч., II, 1963, 66); Тихо-тихо в хаті. Чути лише цвіркуна за комином (Морд. Словник української мови в 11 томах
- цвіркун — Цвіркун, -на м. Сверчокъ, gryllus. Вх. Пч. І. 6. І цвіркун на видноці не цвірчить. Ном. № 1381. см. цвірчок. Словник української мови Грінченка