ценькання
ЦЕ́НЬКАННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. це́нькати і звуки, утворювані цією дією.
Бесіди, жарти, сміхи, а серед них ненастанне ценькання батькового молотка або грізний, прискорений стукіт двох дужих молотів – усе те мішалося докупи і доносилося до хати (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ценькання — це́нькання іменник середнього роду діал. Орфографічний словник української мови
- ценькання — -я, с., діал. Дія за знач. ценькати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ценькання — ЦЕ́НЬКАННЯ, я, с., діал. Дія за знач. це́нькати і звуки, утворювані цією дією. Бесіди, жарти, сміхи, а серед них ненастанне ценькання батькового молотка або грізний, прискорений стукіт двох дужих молотів — усе те мішалося докупи і доносилося до хати (Фр., IV, 1950, 463). Словник української мови в 11 томах