1. Словник української мови в 11 томах

ценькання

ЦЕ́НЬКАННЯ, я, с., діал. Дія за знач. це́нькати і звуки, утворювані цією дією.

Бесіди, жарти, сміхи, а серед них ненастанне ценькання батькового молотка або грізний, прискорений стукіт двох дужих молотів — усе те мішалося докупи і доносилося до хати (Фр., IV, 1950, 463).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ценькання — це́нькання іменник середнього роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. ценькання — ЦЕ́НЬКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. це́нькати і звуки, утворювані цією дією. Бесіди, жарти, сміхи, а серед них ненастанне ценькання батькового молотка або грізний, прискорений стукіт двох дужих молотів – усе те мішалося докупи і доносилося до хати (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  3. ценькання — -я, с., діал. Дія за знач. ценькати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови