цеоліт
ЦЕОЛІ́Т, у, ч.
Безбарвний або білий мінерал вулканічного походження, класу силікатів який використовується для очищення води, фарбування тощо.
Цеоліт – дуже рідкісний мінерал. Древні греки назвали його “кип'ячим каменем”, бо при сильному нагріванні він плавиться і кипить одночасно, оскільки містить багато води (з наук.-попул. літ.);
Цеоліти можна використовувати для поховання радіоактивних відходів (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цеоліт — цеолі́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- цеоліт — -у, ч. Безбарвний чи білий мінерал класу силікатів, що використовується для очищення води, фарбування тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цеоліт — ЦЕОЛІ́Т, у, ч. Безбарвний або білий мінерал класу силікатів, який використовується для очищення води, фарбування тощо. Цеоліт — дуже рідкісний мінерал. Словник української мови в 11 томах