церковиця

ЦЕ́РКОВИЦЯ, і, ж.

Те саме, що це́рковця.

Ось уже й цвинтар витискує з кола дерев прадавню, як намальовану, церковицю, а посеред села стоїть значно більша казенного шаблону церква (М. Стельмах);

Побачить Леся [Українка] на малюнку церковцю з “описанням” старовинної української архітектури, знов згадує: “А така церковиця стояла у Звягелі над Случем” (з газ.);

Було слово князя. І далі він під'їхав до фамільної церковиці, рубанув рукою. і поскакав із замка геть (Г. Колісник);

Чималеньки окопи простяглися вздовж крутого берега, всередені височіли видовжені хати або курені, а посеред них – майдан із невеличкою церковицею (з наук.-попул. літ.).