цеховий
ЦЕХОВИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до цех 1.
З XVIII ст. в Англії середньовічне цехове ремесло занепало (з навч. літ.);
[Молодий хлопець:] Як на вершечку станем, застромимо наш цеховий значок, на диво людям, а собі на славу! (Леся Українка);
Чубенко тримав у руці ковану з заліза троянду, оцінював її оком середньовічного цехового майстра (Ю. Яновський);
Чернігівщина здавна славилася своїми кобзарями та лірниками. Колись тут їх було так багато, що вони мали свої цехові організації (з наук. літ.);
// у знач. ім. цехови́й, во́го, ч. Майстер ремісничого цеху.
– Запорожці утроїли своє військо: Хмельницький повертається од хана і веде з собою орду, і од Дону до Карпат, і од границі царя московського до Чорного моря підіймаються козаки, цехові і чернь (О. Стороженко);
Небіжчик Денис був майстер чесний і хороший, і в пам'ять його кожен охоче давав роботу його батькові. А головне – старий брав дешевше за цехових, що мусили працювати за таксою (З. Тулуб).
2. Прикм. до цех 2.
Цехова профспілкова організація.
3. Замкнений у межах своєї групи, свого гуртка, фаху.
Щиролюдяні, змістові, “виражальні” завдання поезії для Плужника завжди мали безумовну перевагу над всякими цеховими, вузько “літературними”, чисто формальними її аспектами (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- цеховий — (- об'єднання) ремісничий; (інтерес) П. вузький, кастовий. Словник синонімів Караванського
- цеховий — [цеиховий] м. (на) -вому/-хоув'ім, мн. -хоув'і Орфоепічний словник української мови
- цеховий — рос. цеховый 1. Той, що стосується цеху, належить йому. 2. Переносно — вузький, замкнутий у межах своєї групи (цеху), гуртка, професії, спеціальності. Eкономічна енциклопедія
- цеховий — цехови́й прикметник Орфографічний словник української мови
- цеховий — -а, -е. 1》 Прикм. до цех 1). || у знач. ім. цеховий, -вого, ч. Майстер ремісничого цеху. 2》 Прикм. до цех 2). 3》 Замкнений у межах своєї групи, свого гуртка, фаху. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цеховий — цехови́й 1. Той, що стосується цеху, належить йому, організований у цех. 2. Переносно – вузький, замкнутий у межах своєї групи, гуртка, професії. Словник іншомовних слів Мельничука
- цеховий — Цехови́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- цеховий — ЦЕХОВИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до цех 1. З XVIII ст. в Англії середньовічне цехове ремесло занепало (Нова іст., 1956, 22); [Молодий хлопець:] Як на вершечку станем, застромимо наш цеховий значок, на диво людям, а собі на славу! (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- цеховий — Цеховий, -а, -е Цеховой. Підіймаються козаки, цехові і чернь. Стор. МПр. 89. Словник української мови Грінченка