цеховий

ЦЕХОВИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до цех 1.

З XVIII ст. в Англії середньовічне цехове ремесло занепало (Нова іст., 1956, 22);

[Молодий хлопець:] Як на вершечку станем, застромимо наш цеховий значок, на диво людям, а собі на славу! (Л. Укр., II, 1951, 211);

Чубенко тримав у руці ковану з заліза троянду, оцінював її оком середньовічного цехового майстра (Ю. Янов., II, 1958, 222);

Чернігівщина здавна славилася своїми кобзарями та лірниками. Колись тут їх було так багато, що вони мали свої цехові організації (Нар. тв. та етн., 1, 1964, 64);

// у знач. ім. цехови́й, во́го, ч. Майстер ремісничого цеху.

— Запорожці утроїли своє військо: Хмельницький повертається од хана і веде з собою орду, і од Дону до Карпат, і од границі царя московського до Чорного моря підіймаються козаки, цехові і чернь (Стор., І, 1957, 378);

Небіжчик Денис був майстер чесний і хороший, і в пам’ять його кожен охоче давав роботу його батькові. А головне — старий брав дешевше за цехових, що мусили працювати за таксою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 112).

2. Прикм. до цех 2.

В середині цехових, дільничних і т. п. організацій, а також всередині первинних парторганізацій, які налічують менше 50 членів і кандидатів, можуть створюватись партійні групи по бригадах та інших виробничих ланках (Статут КПРС, 1971, 23).

3. Замкнений у межах своєї групи, свого гуртка, фаху.

Щиролюдяні, змістові, «виражальні» завдання поезії для Плужника завжди мали безумовну перевагу над всякими цеховими, вузько «літературними», чисто формальними її аспектами (Не ілюстрація.., 1967, 297).