цибулина
ЦИБУЛИ́НА, и, ж.
1. Потовщена, перев. куляста частина стебла деяких рослин, яка складається з щільно розміщених м'ясистих листків і звичайно міститься в землі.
Лілії і тюльпани висаджують у квітники цибулинами в серпні або вересні (з наук. літ.);
До родини лілійних .. належать багаторічні трави з цибулинами, бульбоцибулинами або з кореневищами, а також деякі дерев'янисті рослини (з навч. літ.).
2. Головка цибулі (у 1, 2 знач.).
Мати на стіл поставила вечерю: варену картоплю в лушпинні, три цибулини й сіль (С. Чорнобривець);
Він служив божу службу з таким захопленням, аж плакав, бо носив цибулину в кишені й раз по раз нюхав, розтираючи в пальцях... (О. Ільченко).
3. розм. Старовинний кишеньковий годинник з опуклим товстим склом; дзиґар.
Якоб час од часу дістає з кишені свою “цибулину” – старий матроський годинник, що не кваплячися відлічує секунди й хвилини (П. Загребельний).
Значення в інших словниках
- цибулина — цибули́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- цибулина — -и, ж. 1》 Потовщена, перев. куляста частина стебла деяких рослин, яка складається зі щільно розташованих м'ясистих листків і звичайно міститься в землі. 2》 Головка цибулі (у 1, 2 знач.). 3》 розм. Старовинний кишеньковий годинник з опуклим товстим склом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цибулина — Вкорочений підземний пагін; орган вегетативного розмноження; у м'ясистих лускоподібних листках нагромаджуються запасні поживні речовини, напр., сахариди; ц. має, напр., тюльпан. Універсальний словник-енциклопедія
- цибулина — ЦИБУЛИ́НА, и, ж. 1. Потовщена, перев. куляста частина стебла деяких рослин, яка складається з щільно розташованих м’ясистих листків і звичайно міститься в землі. Лілії і тюльпани висаджують у квітники цибулинами в серпні або вересні (Озелен. колг. Словник української мови в 11 томах