цибулина
Вкорочений підземний пагін; орган вегетативного розмноження; у м'ясистих лускоподібних листках нагромаджуються запасні поживні речовини, напр., сахариди; ц. має, напр., тюльпан. 
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цибулина — цибули́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- цибулина — ЦИБУЛИ́НА, и, ж. 1. Потовщена, перев. куляста частина стебла деяких рослин, яка складається з щільно розміщених м'ясистих листків і звичайно міститься в землі. Лілії і тюльпани висаджують у квітники цибулинами в серпні або вересні (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- цибулина — -и, ж. 1》 Потовщена, перев. куляста частина стебла деяких рослин, яка складається зі щільно розташованих м'ясистих листків і звичайно міститься в землі. 2》 Головка цибулі (у 1, 2 знач.). 3》 розм. Старовинний кишеньковий годинник з опуклим товстим склом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цибулина — ЦИБУЛИ́НА, и, ж. 1. Потовщена, перев. куляста частина стебла деяких рослин, яка складається з щільно розташованих м’ясистих листків і звичайно міститься в землі. Лілії і тюльпани висаджують у квітники цибулинами в серпні або вересні (Озелен. колг. Словник української мови в 11 томах