1. Словник української мови у 20 томах

цибуля

ЦИБУ́ЛЯ, і, ж.

1. Овочева городня рослина з їстівною цибулиною і їстівним трубчастим листям.

– Борони боже... Лишимо й панові трохи земельки... на яку грядку, на цибулю, значить, чи що, щоб закришка була... та на крокет... (М. Коцюбинський);

– Та чого ти причепилася зі своїм сватанням? Потрібно воно мені, як собаці печена цибуля (М. Стельмах);

Галина поставила на стіл велику миску смачної юшки, заправленої .. цибулею (А. Шиян);

Бачу, як мати шарує, .. як прополює, прочищає цибулю-сіянку, і весь час зігнута, зігнута, ніби кланяється землі (Є. Гуцало);

Цибуля належить до тих рослин, які з давніх часів відомі своїми цінними поживними і смаковими якостями, а також використовуються в народній медицині з лікувальною метою (з наук. літ.);

// рідко. Головка цієї рослини; цибулина.

Свікліцька повернулась з огорода [городу] й принесла тарілку перемитої місячної редьки та кілька цибуль з зеленим бадиллям (І. Нечуй-Левицький);

* У порівн. [Гострохвостий:] З цією не варт би й знакомитись [знайомитись], як я придивився при світлі: ніс як цибуля, а очі як у сови (І. Нечуй-Левицький).

2. Входить у складені назви багаторічних травянистих цибулинних рослин родини лілійних.

Білокорі берези оступили лісове болото із яскраво-зеленою жаб'ячою цибулею (Ю. Яновський);

Морська цибуля є найсильнішою отрутою для щурів, у той же час вона відносно безпечна для людей і сільськогосподарських тварин (з навч. літ.).

3. розм. Те саме, що цибули́на 3.

Шахтар .. вслухається, як цокає велика “цибуля” перед Деригузом на столі (П. Панч);

За величезний розмір і округлу хвостату форму ці годинники прозивали в народі “цибулями” (Ю. Смолич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цибуля — зб., од. зб. цибулина; (стеблина цибулі) цибок; П. кишеньковий годинник, дзигарик; цибулька. Словник синонімів Караванського
  2. цибуля — цибу́ля іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. цибуля — цибу́ля вул. годинник (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. цибуля — І, ч. Володимир Цибулько. Словник сучасного українського сленгу
  5. цибуля — (-і) ж., письм. Поет Володимир Цибулько. Корнійчука, Олійника, Галана та інших товаришів оточили Маланюк, Ольжич, Самчук і п'яний Цибуля (В. Даниленко, Дзеньки-бреньки). Словник жарґонної лексики української мови
  6. цибуля — -і, ж. 1》 Овочева городня рослина з їстівною цибулиною та їстівним трубчастим листям. || рідко. Головка цієї рослини; цибулина. Ріпчаста цибуля. 2》 Входить у складені назви багаторічних трав'янистих цибулинних рослин родини лілійних. 3》 розм. Те саме, що цибулина 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. цибуля — Рід рослин родини лілійних; культивують ц. звичайну, або ріпчасту, і часник; приправа; бактерицидна дія. Універсальний словник-енциклопедія
  8. цибуля — (хоч) по три (по сім) за цибу́лю, перев. зі сл. продава́ти. Дуже дешево, майже задарма. Сказать по щирій правді, моїх женихів хоч по сім за цибулю продавай на богуславському ярмарку, та й то ніхто не купить (І. Нечуй-Левицький); // Недорогий, дешевий. Фразеологічний словник української мови
  9. цибуля — Цибу́ля, -лі, -лею; -бу́лі, -бу́ль Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. цибуля — ЦИБУ́ЛЯ, і, ж. 1. Овочева городня рослина з їстівною цибулиною і їстівним трубчастим листям. — Борони боже… Лишимо й панові трохи земельки… на яку грядку, на цибулю, значить, чи що, щоб закришка була… та на крокет… (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  11. цибуля — Цибуля, -лі ж. 1) Лукъ, Allium Сера L. ЗЮЗО. І. 111. Таких, як ти, по сім за цибулю. Ном. Так любить, як собака цибулю. Ном. № 5079. 2) — жаб'яча. раст. Scirpus Tabernemontanus Gmel. ЗЮЗО. I. 135. ум. цибулька. Цибульки під ніс дати. Ном. № 4176. Словник української мови Грінченка