1. Фразеологічний словник української мови

цибуля

(хоч) по три (по сім) за цибу́лю, перев. зі сл. продава́ти. Дуже дешево, майже задарма. Сказать по щирій правді, моїх женихів хоч по сім за цибулю продавай на богуславському ярмарку, та й то ніхто не купить (І. Нечуй-Левицький); // Недорогий, дешевий. — Наб’є тебе пан як слід на дорогу та й викине на шлях, мов те паршиве цуценя. Таких, як ти, скільки завгодно: по три за цибулю! (А. Кримський).

як соба́ка па́лицю (ре́дьку, цибу́лю і т. ін.), зі сл. люби́ти, ірон. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (любити). Дід .. польську панщину любив, як собака цибулю (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цибуля — зб., од. зб. цибулина; (стеблина цибулі) цибок; П. кишеньковий годинник, дзигарик; цибулька. Словник синонімів Караванського
  2. цибуля — цибу́ля іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. цибуля — ЦИБУ́ЛЯ, і, ж. 1. Овочева городня рослина з їстівною цибулиною і їстівним трубчастим листям. – Борони боже... Лишимо й панові трохи земельки... на яку грядку, на цибулю, значить, чи що, щоб закришка була... та на крокет... (М. Словник української мови у 20 томах
  4. цибуля — цибу́ля вул. годинник (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. цибуля — І, ч. Володимир Цибулько. Словник сучасного українського сленгу
  6. цибуля — (-і) ж., письм. Поет Володимир Цибулько. Корнійчука, Олійника, Галана та інших товаришів оточили Маланюк, Ольжич, Самчук і п'яний Цибуля (В. Даниленко, Дзеньки-бреньки). Словник жарґонної лексики української мови
  7. цибуля — -і, ж. 1》 Овочева городня рослина з їстівною цибулиною та їстівним трубчастим листям. || рідко. Головка цієї рослини; цибулина. Ріпчаста цибуля. 2》 Входить у складені назви багаторічних трав'янистих цибулинних рослин родини лілійних. 3》 розм. Те саме, що цибулина 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. цибуля — Рід рослин родини лілійних; культивують ц. звичайну, або ріпчасту, і часник; приправа; бактерицидна дія. Універсальний словник-енциклопедія
  9. цибуля — Цибу́ля, -лі, -лею; -бу́лі, -бу́ль Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. цибуля — ЦИБУ́ЛЯ, і, ж. 1. Овочева городня рослина з їстівною цибулиною і їстівним трубчастим листям. — Борони боже… Лишимо й панові трохи земельки… на яку грядку, на цибулю, значить, чи що, щоб закришка була… та на крокет… (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  11. цибуля — Цибуля, -лі ж. 1) Лукъ, Allium Сера L. ЗЮЗО. І. 111. Таких, як ти, по сім за цибулю. Ном. Так любить, як собака цибулю. Ном. № 5079. 2) — жаб'яча. раст. Scirpus Tabernemontanus Gmel. ЗЮЗО. I. 135. ум. цибулька. Цибульки під ніс дати. Ном. № 4176. Словник української мови Грінченка