цина
ЦИ́НА, и, ж., рідко.
1. заст. М'який, легкий метал сріблясто-білого кольору, який використовують для паяння, лудіння, виготовлення сплавів; олово.
В українській мові, літературі, поряд зі словом “олово” побутував його синонім “цина” (з наук. літ.);
Але чиста мідь дуже м'яка і мало здатна на роботу. Люде [люди] помітили, що як до неї додати цини, то виходить далекор твердиш штука, з якої можна зробити всякий струмент. Така мішанина міді з циною зветься бронзою (М. Грушевський);
* У порівн. Небо сіре, з просвітлісю, як цина: без променів – близьке і смутне (В. Барка).
2. Цинк;
// Вироби, предмети з цинку або покриті цинком.
А хіба коня погано буде купити? .. І корів штук троє. І землі прикупити. І стодолу поставити. Хай хоч не під циною, але простору і з доброго дерева, щоб і синам, і онукам служила... (І. Муратов).
Значення в інших словниках
- цина — Ці́на, ци́на: — олово [8] — цинк [37] Словник з творів Івана Франка
- цина — сов. олово; цінь. Словник синонімів Караванського
- цина — ци́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- цина — ци́на олово (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- цина — -и, ж., заст. Олово. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цина — О́ЛОВО (м'який легкий матеріал сріблясто-білого кольору, який використовують для паяння, лудіння, виготовлення сплавів і т. ін.), О́ЛИВО, ЦИ́НА заст. Лучче око золота, ніж камінь олова (приказка); В тодішньому (польському) таборі певне було більше срібла, ніж олива в кулях (І. Нечуй-Левицький). Словник синонімів української мови
- цина — Ци́на, -ни, -ні = о́ливо Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- цина — ЦИ́НА, и, ж., заст. 1. Олово. 2. Цинк; // Вироби, предмети з цинку або покриті цинком. А хіба коня погано буде купити? ..І корів штук троє. І землі прикупити. І стодолу поставити. Хай хоч не під циною, але простору і з доброго дерева, щоб і синам, і онукам служила… (Мур., Бук. повість, 1959, 49). Словник української мови в 11 томах
- цина — Цина, -ни ж. Олово, цинкъ. Желех. Словник української мови Грінченка