цина

Значення в інших словниках

1. цина — Ці́на, ци́на: — олово [8] — цинк [37] Словник з творів Івана Франка
2. цина — ци́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
3. цина — ЦИ́НА, и, ж., рідко. 1. заст. М'який, легкий метал сріблясто-білого кольору, який використовують для паяння, лудіння, виготовлення сплавів; олово. В українській мові, літературі, поряд зі словом “олово” побутував його синонім “цина” (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
4. цина — ци́на олово (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. цина — -и, ж., заст. Олово. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. цина — О́ЛОВО (м'який легкий матеріал сріблясто-білого кольору, який використовують для паяння, лудіння, виготовлення сплавів і т. ін.), О́ЛИВО, ЦИ́НА заст. Лучче око золота, ніж камінь олова (приказка); В тодішньому (польському) таборі певне було більше срібла, ніж олива в кулях (І. Нечуй-Левицький). Словник синонімів української мови
7. цина — Ци́на, -ни, -ні = о́ливо Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. цина — ЦИ́НА, и, ж., заст. 1. Олово. 2. Цинк; // Вироби, предмети з цинку або покриті цинком. А хіба коня погано буде купити? ..І корів штук троє. І землі прикупити. І стодолу поставити. Хай хоч не під циною, але простору і з доброго дерева, щоб і синам, і онукам служила… (Мур., Бук. повість, 1959, 49). Словник української мови в 11 томах
9. цина — Цина, -ни ж. Олово, цинкъ. Желех. Словник української мови Грінченка