цингель
ЦИ́НГЕЛЬ, гля, ч.
Язичок, заскочка, курок в рушничній коробці.
Се буде просто. Я вийду на поле, туди десь за парк, приставлю рушницю до серця й надушу ногою цингель... (М. Коцюбинський);
– Не міг я стрілити, за цингля взять не міг... Рушницю вирвав він з тремтячих рук моїх І стрілив – та ще й як! (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цингель — ци́нгель іменник чоловічого роду язичок, заскочка, курок рідко Орфографічний словник української мови
- цингель — -гля, ч., заст. Курок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цингель — ЦИ́НГЕЛЬ, гля, ч., заст. Курок. Се буде просто. Я вийду на поле, туди десь за парк, приставлю рушницю до серця й надушу ногою цингель… (Коцюб. Словник української мови в 11 томах