1. Словник української мови у 20 томах

цинубель

ЦИНУ́БЕЛЬ, я, ч., спец.

Столярний інструмент, рубанок з зубчастим залізком, вживаний для надання шорсткості склеюваним поверхням.

Щоб збільшити міцність склеюваного шва, великі поверхні після фугування бажано обробити спеціальним рубанком – цинубелем, який робить їх шорсткими (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цинубель — цину́бель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. цинубель — -я, ч., спец. Столярний інструмент, рубанок із зубчастим залізком, вживаний для надання шорсткості склеюваним поверхням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. цинубель — цину́бель (нім. Zahnhobel, від Zahn – зуб і Hobel – рубанок) столярний інструмент, рубанок із зазубринами. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. цинубель — ЦИНУ́БЕЛЬ, я, ч., спец. Столярний інструмент, рубанок з зубчастим залізком, вживаний для надання шорсткості склеюваним поверхням. Щоб збільшити міцність склеюваного шва, великі поверхні після фугування бажано обробити спеціальним рубанком — цинубелем... Словник української мови в 11 томах