цинубель
цину́бель
-я, ч., спец.
Столярний інструмент, рубанок із зубчастим залізком, вживаний для надання шорсткості склеюваним поверхням.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цинубель — цину́бель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- цинубель — ЦИНУ́БЕЛЬ, я, ч., спец. Столярний інструмент, рубанок з зубчастим залізком, вживаний для надання шорсткості склеюваним поверхням. Щоб збільшити міцність склеюваного шва, великі поверхні після фугування бажано обробити спеціальним рубанком – цинубелем, який робить їх шорсткими (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
- цинубель — цину́бель (нім. Zahnhobel, від Zahn – зуб і Hobel – рубанок) столярний інструмент, рубанок із зазубринами. Словник іншомовних слів Мельничука
- цинубель — ЦИНУ́БЕЛЬ, я, ч., спец. Столярний інструмент, рубанок з зубчастим залізком, вживаний для надання шорсткості склеюваним поверхням. Щоб збільшити міцність склеюваного шва, великі поверхні після фугування бажано обробити спеціальним рубанком — цинубелем... Словник української мови в 11 томах